Державна установа "Запорізький обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України"

Приймальня /061/ 283-17-00, e-mail: zpoblses@ukr.net. «Гаряча лінія»: 707-62-27.
«Гаряча лінія - Анти грип»: /061/ 283-17-07; 283-17-29

Вхід для користувачів

Швидкі посилання


Урядова «гаряча лінія» 0-800-507-309

ZOKC

 

Стережись туляремії! (23/07/2014)

Щороку в Україні реєструються випадки захворювання людей на туляремію. У минулому році виявлено двоє хворих. В Київській області захворіли члени родини - чоловік та жінка. Джерелом збудника туляремії виявився виловлений у лісі Макарівського району Київської області заєць; зараження, ймовірно, відбулось під час розробки тушки зайця. Діагноз чоловіка: «Туляремія, виразково-бубонна форма», жінки - «Туляремія, легенева форма»; підтверджені діагнози лабораторними дослідженнями. Захворілі проти туляремії не щеплені.

У Запорізькій області випадки захворювання людей на туляремію не реєструються вже понад двадцять років. Однак епізоотична ситуація залишається неблагополучною.

У поточному році отримані позитивні результати на туляремію при дослід-женні мишей хатніх, виловлених на територіях Пологівського та Якимівського районів; пацюків сірих з м. Енергодару та Мелітопольського району; іксодових кліщів, яких зібрано у Василівському, Мелітопольському, Якимівському районах; пелеток сови вухатої, зібраних у Чернігівському, Новомиколаївському і Гуляйпільському районах. Тобто протягом поточного року епізоотичні прояви туляремійної інфекції зареєстровані на 8 адміністративних територіях області (рис.1). Відсутність дератизаційних заходів в природних осередках туляремії, не проведення щеплень населенню групи ризику, яке проживає на ензоотичних територіях, можуть призвести до ускладнення епідемічної ситуації з туляремії.

Туляремія – природно вогнищеве інфекційне захворювання, яке розповсюджене переважно на ландшафтах помірного кліматичного поясу. У людини - це гостре інфекційне захворювання токсико-алергічного, рідше септичного характеру. Інкубаційний період (період з моменту зараження до появи перших клінічних ознак) буває від 1 дня до 3 тижнів, але частіше складає 3-7 днів Захворювання триває 2-3 тижні (інколи більше), в окремих випадках спостерігаються рецидиви. Для туляремії поряд із загальними проявами хвороби – гарячка, головний біль, слабість, болі у м’язах та інші, характерні запалення лімфатичних вузлів і прилеглої тканини (бубон), який виникає регіонарно до місця проникнення в організм збудника.

Збудник туляремії – бактерія, яка стійка у навколишньому середовищі, особливо при низьких температурах. Зберігає свою життєдіяльність у молоці, вершках при температурі 8-15о С до 8 діб, у замороженому молоці – більше 3 місяців; у воді, вологій землі – до 2-3 місяців, а при низькій температурі (0-4о С) – від 4 до 9 місяців; у зерні, соломі при температурі 0о С – до 6 місяців, при 8-12о С – до 2 місяців. У молочнокислих продуктах бактерії швидко відмирають. У висушених шкірах інфікованих щурів туляремійні бактерії при температурі 15-20о С можуть зберігатись до 20 діб. У тушці забитого зайця , яка заморожена при мінус 15о С – більше 3 років. При цьому збудник туляремії достатньо чутливий до різних фізичних чинників (ультрафіолетові промені, іонізуюча радіація, висока температура) та дезінфікуючих засобів.

Джерелом збудника туляремії є багаточисленні види гризунів, комахоїдних, хижих тварин. Зараження збудником туляремії виявлено у 37 видів гризунів (водяна полівка, звичайна полівка, хатня миша, хом’яки, ондатра, заєць та інші), 5 видів комахоїдних (кріт, бурозубка та інші), 8 видів хижаків та у домашніх тварин (вівці, кози, верблюди та інші). Основна роль у підтриманні інфекції у природі належить гризунам. Серед тварин туляремія передається трансмісивно (через укуси комарами, кліщами, сліпнями), а також аліментарним шляхом (через забруднений корм і воду, при поїданні трупів). Встановлено довічне зберігання збудника в іксодових кліщах.

Джерелом зараження для людини є хворі тварини. Відмінною особливістю туляремії є множинність шляхів передачі інфекції при практично 100% сприйнятливості людини різної статі і віку, а також відсутність контагіозності. Хвора на туляремію людина безпечна для оточуючих.

Зараження людини може здійснюватись декількома шляхами.

Контактне зараження відбувається під час зняття шкур з тварин, збиранні гризунів, розробці тушок під час полювання або промислу. При цьому збудник проникає в організм через пошкоджений шкіряний покрив, видимі слизові оболонки, на які заноситься руками..

Пероральне зараження відбувається при вживанні забруднених виділеннями гризунів харчових продуктів і води (колодязної, джерельної, озерної); збудник проникає в організм через слизову оболонку рота та шлунково-кишкового тракту.

Можливе зараження при укусі кровосисними членистоногими (кліщі, комарі, сліпні та інші).

Повітряно-пильне зараження має місце при обмолоті зернових, пересипанні зерна, перевезенні сіна, соломи, сортуванні овочів, забруднених збудником. У цьому випадку збудник проникає крізь слизову оболонку дихальних шляхів.

Множинність механізмів і шляхів зараження зумовлюють поліморфізм клінічних проявів туляремії. Відповідно до локалізації первинних уражень розрізняють наступні клінічні форми туляремії: виразково-бубонна, бубонна, ангінозно-бубонна, очно-бубонна, абдомінальна і легенева.

Імунітет після перенесеного захворювання зберігається протягом багатьох років, в окремих випадках – все життя.

З метою попередження захворювань людей на туляремію повинні проводитись наступні заходи:

а) постійне спостереження за чисельністю, видовим складом і плодовитістю гризунів в ензоотичних районах для раннього виявлення епізоотій;

б) дератизаційні та дезинсекційні заходи на полях, в складах, коморах та житлових приміщеннях;

в) захист джерел води для пиття, харчових і сільськогосподарських продуктів від гризунів (герметизація колодязів, забезпечення їх кришками; зберігання продуктів у недоступній для гризунів тарі; герметизація приміщень);

г) своєчасне проведення агротехнічних і загальносанітарних заходів на полях і в населених пунктах;

д) інформаційно-освітня робота серед населення;

е) проведення щеплень проти туляремії живою вакциною населенню, яке мешкає на ензоотичних з туляремії територіях, а також контингентам, які мають ризик зараження. Ензоотичною з туляремії вважається територія, на якій у минулому були зареєстровані випадки захворювання людей або виділені культури збудника туляремії (Запорізька область - Федотова коса Якимівського району, коса Обіточна Приорського району). Щеплення проводяться з 7 років життя і старше; ревакцинація - через 5 років усім вакцинованим особам. Позапланова вакцинація проводиться у сільській місцевості і містах у випадках виникнення вогнищ і появи випадків захворювання серед людей.

Для попередження трансмісивних заражень застосовують репеленти, захисний одяг; обмежують доступ населенню, що не робили щеплення до неблагополучних з туляремії територій.

Необхідно купатись у водоймах тільки в дозволених місцях.

На м’ясокомбінатах знищують іксодових кліщів на худобі, що поступає для переробки.

На полюванні необхідно дезінфікувати руки після знімання шкіряного покрову і розробки тушок зайців, ондатр, кротів і водяних щурів.

Зменшенню чисельності іксодових кліщів сприяє пізніший початок весняного випасу худоби, коли закінчується активація кліщів; планові і екстрені проти- кліщові обробки худоби. Знищення кліщів на худобі здійснюється хімічними засобами та механічним способом.

Циганкова Алла Миколаївна,

завідувачка відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Запорізький обласний лабораторний Центр Держсанепідслужби України»

23/07/2014


Архів по роках: 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017

Прес-службаІсторіяЛабораторний центрДокументиНаукові матеріалиПублічна інформація
Copyright © iC