Державна установа "Запорізький обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України"

Приймальня /061/ 283-17-00, e-mail: zpoblses@ukr.net. «Гаряча лінія»: 707-62-27.
«Гаряча лінія - Анти грип»: /061/ 283-17-07; 283-17-29

Вхід для користувачів

Швидкі посилання


Урядова «гаряча лінія» 0-800-507-309

ZOKC

 

Епізоотична ситуація зі сказу в Запорізькій області залишається нестабільною (08/08/2014)

Сказ – гостре інфекційне природно-вогнищеве зооантропонозне захворювання вірусної етіології, з рановим механізмом передачі збудника, ураженням центральної нервової системи. Практично у 100% випадків хворий помирає.

Захворювання поширене на всіх континентах; не існує території вільної від сказу взагалі. Впродовж останніх років епідемічна ситуація зі сказу в Україні залишається нестійкою. Щороку, за винятком 2012 року, реєструються поодинокі випадки захворювання серед людей. У 2013 році виявлено по одному хворому на сказ у Київській, Харківській, Донецькій областях.

У липні минулого року мешканець Харківської області був подряпаний лисицею, яка забігла в курятник, після чого була вбита. Від проведення щеплень проти сказу відмовився.

У Донецькій області, жителька м. Докучаєвська у грудні 2012 року була укушена за кисть власною кішкою, яка не щеплена проти сказу. Кішку вивезли за межі міста. За медичною допомогою з приводу укусу постраждала не зверталась; захворіла на сказ у березні 2013 року.

Мешканець м. Ірпеня Київської області був укушений в січні 2013 року безпритульною собакою за стегно.

У Запорізькій області останній випадок захворювання людини на сказ зареєстрований у Токмацькому районі у 2004 році. На риболовлі чоловіка за обличчя укусила хвора на сказ лисиця.

У середньому, щороку за антирабічною допомогою до лікувально-профілактичних закладів області звертається понад 4000 осіб, покусаних, послинених, подряпаних домашніми, бродячими та іншими тваринами. Все більшу тривогу викликає тенденція до збільшення кількості осіб, які відмовляються від лікувально-профілактичних щеплень проти сказу або самовільно переривають курс щеплень, що збільшує ризик захворювання їх на сказ.

Збудник сказу - вірус, який живе і розмножується лише в живому організмі - у головному і спинному мозку. Велика кількість його накопичується в слинних залозах. Вірус нестійкий у навколишньому середовищі; чутливий до різних фізичних чинників (ультрафіолетові промені, прямі сонячні промені, висихання, висока температура) та дезінфікуючих засобів. Мильний розчин, 45-70% спирт, 5% настоянка йоду вбивають вірус протягом однієї хвилини. У слині збудник зберігається до однієї доби, у гліцерині – до 90 днів, у замороженому стані – до 750 днів.

Джерелом збудника сказу у дикій природі є тварини, головним чином, із сімейства собачих (вовки, лисиці, шакали), а також кажани. Небезпека цих тварин обумовлена наявністю в їх слині великої концентрації вірусу (у вовків - в 90-100%, лисиць - в 80-90%, собак і кішок - в 50%). Протягом останніх років місця помешкання диких м’ясоїдних тварин наблизились до населених пунктів, через що поява лисиць не тільки у сільських, але і у міських населених пунктах (околиці, парки) не є таким уже надзвичайним явищем. Така ж тенденція простежується і по відношенню до борсуків та єнотовидних собак, що сприяє зростанню ризиків захворювань на сказ собак, котів, сільськогосподарських тварин, а також людей.

Епізоотична ситуація зі сказу в області залишається нестабільною. Продовжується епізоотія серед домашніх і диких тварин у Веселівському, Куйбишевському, Вільнянському, Пологівському, Приазовському, Якимівському районах. У 2013 році у 121 населеному пункті області зареєстрована 141 хвора на сказ тварина; за 6 місяців поточного року - в 17 населених пунктах 19 випадків захворювань тварин на сказ. Серед хворих тварин у поточному році частка котів становить 37%, собак – 32%, сільськогосподарських тварин - 16%, лисиць -10%, інших диких тварин – 5%.

Сказ - ранова інфекція, при якій зараження найчастіше відбувається під час укусу. У повсякденному житті можуть мати місце випадки зараження при ослиненні слизових оболонок і пошкоджених шкірних покривів людини хворими на сказ тваринами, при розробці туш тварин, контакті із шкірою, посудом, забрудненими слиною.

Хворі на сказ тварини виділяють вірус із слиною вже в останні дні інкубаційного періоду - за 7-10 днів до появи клінічних проявів і впродовж усього періоду хвороби. Важкість клінічних проявів залежить від багатьох чинників: місця проникнення вірусу в організм, його вірулентності та дози, стану організму людини або тварини. Вірогідність зараження при укусах хворими собаками становить 14%, лисицями - до 30%, вовками - до 70%. Тривалість інкубаційного періоду залежить від локалізації укусу (обличчя, шия, нижні або верхні кінцівки, тулуб). У людини інкубаційний період може тривати від 7 днів до року, в середньому - 30-90 днів. Враховуючи те, що вірус в слині з'являється за 7-10 днів до появи клінічних симптомів, спостереження за тваринами, що нанесли укуси людям, проводиться протягом 10 днів.

В області залишається актуальною проблема боротьби з бродячими тваринами - відсутність притулків та місць тимчасового перебування, карантинування тварин. Кількість постраждалих від укусів бродячими тваринами щорічно знаходиться у межах від 900 до 1100 осіб. Так, за період з 01.01.2000 до 01.07.2014 за антирабічною допомогою звернулось 11027 постраждалих від укусів бродячими собаками та котами.

Успішне вирішення проблем боротьби зі сказом тварин можливе за умови спільної взаємодії населення з відомчими службами: ветеринарною, лікувально-профілактичною, санітарно-епідеміологічною, комунальною, лісового господарства, з органами внутрішніх справ та іншими.

Основні заходи профілактики сказу направлені на джерело збудника захворювання і повинні неухильно виконуватись наступними службами:

- ветеринарною - організація і проведення щеплень домашнім і диким тваринам, проведення лабораторних досліджень тварин на сказ;

- комунальною - організація вилову бродячих тварин силами спеціально організованих бригад та розміщення їх у притулках;

- лісового господарства - проведення заходів щодо підтримки оптимальної чисельності популяції лисиць і проведення моніторингу на сказ серед диких тварин;

- органами внутрішніх справ - здійснення контролю за виконанням громадянами правил утримання домашніх тварин.

На сьогодні одним із важливих завдань є будівництво притулків для бродячих тварин. Введення в дію законів щодо захисту тварин від жорстокого поводження, які забороняють знищення бродячих тварин, спонукало до неконтрольованого збільшення їх чисельності в населених пунктах.

Активація епізоотичного процесу пов’язана також з глобальним потеплінням та значним зменшенням обсягів дератизаційних заходів у зв’язку з фінансовими труднощами, що сприяє збільшенню кількості мишовидних гризунів - основної кормової бази лисиць.

Необхідно пам'ятати, що тварини, які нанесли укуси, підлягають ізоляції і 10-денному ветеринарному нагляду.

Категорично забороняється знімати шкури із тварин, підозрілих на захворювання, і померлих. Шкури спалюють або закопують на глибину до 2 метрів. Знімати шкури з клінічно здорових тварин можна в гумових рукавичках. Руки ретельно миють в мильному розчині, а потім протирають дезінфікуючими засобами.

В умовах неблагополучної епізоотичної ситуації, невирішеної проблеми боротьби з безпритульними собаками та котами у населених пунктах, незадовільного контролю за їх утриманням та неефективних заходів регулювання чисельності, своєчасна та кваліфікована спеціалізована медична допомога особам, які зазнали нападу тварин, особливо з підозрою захворювання їх на сказ та хворими на сказ, залишається однією з найбільш важливих ланок у комплексі заходів запобігання захворюванню людей на сказ.

Постраждалі від укусів, ослинення та подряпані бродячими, домашніми або дикими тваринами, повинні провести місцеву обробку рани негайно або якомога раніше після укусу і звернутись за медичною допомогою до травматологічного пункту або хірургічного кабінету поліклініки за місцем проживання для вирішення питання про проведення лікувально-профілактичної імунізації. При місцевій обробці рани необхідно поранену поверхню ретельно промити проточною водою з милом, краї рани обробити 70% розчином етилового спирту або 5% настойкою йоду, накласти асептичну суху пов’язку і звернутись до лікаря. Необхідно пам'ятати, що захворювання на сказ завжди закінчується смертю.

Для лікування застосовуються антирабічна вакцина та імуноглобулін, які є абсолютно нешкідливими для людини. Курс лікування складається із 6 ін’єкцій антирабічної вакцини. Імуноглобулін призначається лише при тяжких укусах.

Циганкова Алла Миколаївна,

завідувач відділення особливо небезпечних інфекцій

ДУ «Запорізький обласний лабораторний Центр Держсанепідслужби України»

08/08/2014


Архів по роках: 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017

Прес-службаІсторіяЛабораторний центрДокументиНаукові матеріалиПублічна інформація
Copyright © iC