Державна установа "Запорізький обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України"

Приймальня /061/ 283-17-00, e-mail: zpoblses@ukr.net. «Гаряча лінія»: 707-62-27.
«Гаряча лінія - Анти грип»: /061/ 283-17-07; 283-17-29

Вхід для користувачів

Швидкі посилання


Урядова «гаряча лінія» 0-800-507-309

ZOKC

 

Василь Лазоришинець презентував власне бачення медичної реформи (26/11/2014 14:31)

Під час Всеукраїнської наради, яка була присвячена питанню медичного забезпечення зони антитерористичної операції та прикордонних областей, в. о. Міністра охорони здоров’я України Василь Лазоришинець доповів головним лікарям з різних областей України, керівникам медичних департаментів облдержадміністрацій, головам асоціацій лікарів, науковцям АМНУ основні засади майбутньої реформи медичної галузі в контексті коаліційної угоди.

Управлінці від медицини високо оцінили бачення складної та тривалої реформи, яку потрібно негайно розпочинати.

Василь Лазоришинець, коментуючи представникам ЗМІ питання реформ, пообіцяв найближчими днями надати детальне роз’яснення щодо того, як виглядатиме на практиці озвучене наукове бачення, що було викладене для фахівців галузі та академічного середовища. Зокрема, він вважає, що і лікарі, і пацієнти повинні предметно уявляти як в кінцевому результаті виглядатиме реформована медицина та хто і скільки за неї платитиме.

Наразі наводимо повний текст доповіді в. о. Міністра охорони здоров’я України Василя Лазоришинця на Всеукраїнській нараді 25.11.2014 року.

Шановна медична громадо, колеги!

Дозвольте коротко окреслити основні принципи майбутньої реформи та напрямки, за якими розвиватиметься медична галузь.

Реформа системи охорони здоров’я та медичної допомоги, як відомо, повинна здійснюватися на таких основоположних документах:

- Конституція України;

- Угода про асоціацію між Україною та ЄС;

- Європейська політика «Здоров’я – 2020»;

- Коаліційна угода.

Мета реформи – значно поліпшити здоров'я і підвищити якість життя населення, зменшити нерівності щодо здоров'я, зміцнити громадське здоров'я та забезпечити функціонування орієнтованої на людину універсальної, справедливої, стійкої і високоякісної системи охорони здоров'я та медичної допомоги.

В результаті здійснення реформи ми забезпечимо громадянам сучасний рівень охорони здоров’я, значно поліпшимо здоров’я і підвищимо якість життя населення, зменшимо нерівності щодо здоров’я, забезпечимо загальну і справедливу доступність до гарантованої державою якісної медичної допомоги, впровадимо солідарне медичне страхування.

Для досягнення цієї мети і наших зобов’язань перед суспільством ми повинні впровадити нову модель національної системи охорони здоров’я та медичної допомоги, яка буде побудована і функціонуватиме на сучасній системі поглядів, принципів і цінностей.

Усвідомлюючи, що життя і здоров’я є не тільки найвищою цінністю, але й право на їх збереження є природнім і невід’ємним, нам необхідно внести зміни до Конституції України, якими (замість непрацюючих положень) будуть розширені права громадян щодо:

- володіння найвищим досяжним рівнем здоров’я, незалежно від етнічної належності, статі, віку, соціального стану чи платоспроможності;

- безпечного для здоров’я середовища життєдіяльності, епідемічного благополуччя та реального доступу до значимої для здоров’я інформації;

- загального та справедливого доступу до гарантованої державою медичної допомоги та медичних послуг відповідно до державних медичних стандартів;

- солідарної відповідальності усіх суб’єктів за охорону здоров’я та солідарне фінансування гарантованої медичної допомоги через бюджетні та страхові механізми.

Відповідно до сучасних соціальних, економічних і політичних реалій повинні бути внесені зміни в «Основи законодавства про охорону здоров’я».

Це дозволить:

- змінити ставлення суспільства та влади до медиків, медицини, пацієнтів, до здоров’я народу;

- привести у відповідність права та обов’язки громадян, громад, держави, системи охорони здоров’я та медиків у відповідність із сучасними реаліями;

- легітимізувати незаборонені Конституцією усі можливі джерела фінансування медичної допомоги та виключити можливості, умови та мотивації для неформальних платежів за медичну допомогу.

На часі ухвалення закону України «Про громадське здоров’я, безпеку середовища життєдіяльності та забезпечення епідемічного благополуччя населення України», у відповідності з яким, буде створена система громадського здоров’я у складі відповідного департаменту Міністерства охорони здоров’я та мережі відповідних державних установ, закладів та неприбуткових підприємств, а також відповідних підрозділів органів місцевого самоврядування, муніципальних закладів, лабораторій та підприємств.

Органи місцевого самоврядування отримають повноваження та ресурси для забезпечення безпечності середовища життєдіяльності та епідемічного благополуччя населення відповідних територій.

Буде створена гармонізована із ЄС інформаційна система. З цією метою Міністерство охорони здоров’я в системі громадського здоров’я створить із відповідною вертикаллю управління мережу Центрів здоров’я, профілактики та контролю за захворюваннями (CDC).

Буде реалізована керівна роль Міністерства охорони здоров'я та міжсекторальне партнерство з громадянським суспільством в реалізації підходу «Здоров'я в усіх політиках» у сприянні оздоровленню способу життя, зміні звичок, екологічних та соціальних умов для поліпшення громадського здоров'я та скорочення несправедливостей стосовно здоров'я по всьому соціальному градієнту. Буде забезпечена просвітницька робота, комунікація та соціальна мобілізація в інтересах здоров'я.

Основним результатом такої діяльності МОЗ буде подовжена тривалість працездатного віку та кількість років активного довголіття.

Окрім цього необхідно реорганізувати структуру Міністерства охорони здоров'я відповідно до європейських норм та принципів. Міністерство повинно бути позбавлене невластивих центральному органу виконавчої влади функцій, зокрема, закупівлі.

Замість цього Міністерство охорони здоров'я повинно виконувати лідируючу та координуючу роль у:

- плануванні та реалізації політики охорони здоров'я;

- у реалізації інтересів здоров'я в усіх політиках усіх секторів;

- процесі планування політики на регіональному та місцевому рівнях;

- врахуванні таких параметрів, як бідність, нерівності та соціальні детермінанти здоров'я в оцінці адекватності та ефективності механізмів і процесів прийняття рішень.

За МОЗ України повинні бути закріплені основні функції у регламентуванні і контролі в сфері охорони здоров'я, здійснення акредитації та ліцензування постачальників послуг, а також контроль якості щодо постачальників послуг в сфері медичної допомоги та громадського здоров'я.

Оцінка ефективності послуг, що надаються на індивідуальному та популяційному рівні, повинна здійснюватися МОЗ України по всьому соціальному градієнту.

Окремою нашою відповідальністю є структурна реорганізація системи медичного обслуговування.

Ми вважаємо, саме «Закон про заклади охорони здоров’я та медичну практику», повинен врегулювати порядок створення, припинення, засади функціонування та особливості діяльності закладів охорони здоров’я, права та обов'язки місцевих громад, держави та інших власників закладів охорони здоров'я щодо їх фінансування та управління, права та обов’язки медичних колективів щодо управління господарською та медичною діяльністю, розпорядженням майном та участі в договірних відносинах із власниками майна та замовниками медичних послуг, порядок обслуговування населення за рахунок бюджетних коштів.

Незаперечним пріоритетом залишається для нас стимулювання розвитку первинної медичної допомоги із запровадженням найбільш прийнятних для місцевих громад форм її організації. Моделі первинної медичної допомоги повинні бути гармонізовані із реформою адміністративно-територіального устрою. Водночас необхідно законодавчо врегулювати можливості громад щодо різноманітних способів та джерел фінансування первинної медичної допомоги. Розвиток первинної медичної допомоги повинен забезпечити реалізацію принципу вільного вибору пацієнтами лікаря.

Вторинний рівень медичної допомоги, який передбачає госпіталізацію та спеціалізовану допомогу також повинен бути реформований виходячи із вимог ефективності, єдиного медичного простору, рівності умов для медичних закладів усіх форм власності, їх самоврядності та автономності. Державні та комунальні заклади повинні набути статусу неприбуткових підприємств.

Економічною основою функціонування закладів повинні стати договірні відносини із замовниками медичних послуг, переході на фінансування на основі подушного нормативу виконання послуг та пролікованого випадку на засадах DRG (клініко-споріднених груп) та заздалегідь встановлених тарифів у межах запланованих обсягів.

Звичайно, такий підхід вимагатиме розробки, прийняття та запровадження у відповідності до міжнародних вимог стандартів медичної допомоги (клінічних протоколів) на основі науково-обґрунтованої медичної практики (доказової медицини), забезпечення їх систематичного перегляду.

Ми вважаємо, що задеклароване суспільству протягом двох десятиліть медичне страхування як єдиний канал фінансування медичних послуг повинно впроваджуватись поетапно на засадах загальності та солідарності. Водночас нам необхідно всіляко сприяти розвитку добровільного страхування шляхом включення до валових витрат страхових внесків за працівників в обсягах до 15% з розрахунку на фонд заробітної плати.

Нарешті ми повинні прийняти закон «Про обов’язкове державне медичне страхування та фінансування охорони здоров’я».

Як перший етап запровадження системи медичного страхування може бути прийнятий закон «Про забезпечення лікарськими засобами», який законодавчо врегулює забезпечення доступності ліків із Національного переліку громадянам України через безоплатне їх надання.

Беручи до уваги, що Національний перелік основних життєво важливих лікарських засобів та виробів медичного призначення використовується як базовий в рамках програми державних гарантій забезпечення населення медичною допомогою, при розробці стандартів, протоколів лікування, клінічних керівництв, необхідно систематично здійснювати його перегляд з включенням до його складу ефективних та безпечних препаратів. На основі Національного переліку розробити та запровадити формулярну систему медикаментозного забезпечення, як організаційний та економічний інструмент постачання і використання ефективних лікарських засобів.

Ми вважаємо, що забезпечення якості гарантованої державою медичної допомоги можливе тільки за умови громадського контролю за системою охорони здоров’я та формування інституцій громадянського суспільства в медичній сфері.

А зараз про найголовніше в нашій реформі. Я маю на увазі лікаря, медика.

Ми переконані, що головна дієва особа системи охорони здоров’я – це лікар. Лікар – це також найвідповідальніша і найважливіша основа реформи. Без розуміння лікарем цілей та позитивних наслідків реформ, без його підтримки та готовності взяти на себе частину відповідальності за успіх, ми не зможемо досягти тієї мети, про яку сказано на початку доповіді.

Наше завдання – створити лікарю такі умови професійної діяльності, фахової освіти, заробітної плати і побуту, за яких головним змістом його життя буде благо пацієнта, його зцілення, зменшення страждань, відновлення здоров’я.

Ми повинні довести своїм колегам, що в результаті реформ медики будуть спроможні надавати своїм пацієнтам медичну допомогу у відповідності із своїми професійними знаннями, досвідом і переконаннями, що саме реформа забезпечить медикам те місце в суспільстві, яке вони посідали протягом тисячоліть, і яке посідають сьогодні в усіх без винятку країнах світу, на жаль, крім України.

Розпочати наші нові відносини із медичним співтовариством з впровадження механізмів професійної відповідальності медиків через систему самоврядування медичних професій, через інструменти саморегулювання.

Ми повинні найближчим часом прийняти закон «Про самоврядування медичної професії».

Окрім цього, нам необхідно забезпечити реалістичну кадрову політику у системі охорони здоров’я, в тому числі, формування сучасних, гармонізованих з європейськими вимог до медичної освіти та кваліфікації лікаря (медиків), формування сучасних адекватних принципів оплати праці медичного персоналу відповідно до вказаної освіти та кваліфікації, професійної колегіальної системи оцінки кваліфікації та підготовки кадрів, реально високу мотивацію кадрів (житлові, побутові умови та умови праці) на робочих місцях (в сільській медицині, екстреній допомозі, протитуберкульозній та інших «непривабливих» сферах медичної діяльності).

Одним із таких заходів повинно стати запровадження системи освітніх кредитів для створення рівних умов щодо фінансової доступності медичної освіти, ліквідації дискримінаційних ознак навчання за бюджетні та приватні кошти, забезпечення ринкового механізму стимулювання та відповідальності за виконання державного замовлення на медичні кадри.

Я вірю в успіх реформи. Я знаю як досягти цього успіху. Я переконаний, що наша з Вами наполегливість і відданість справі охорони здоров’я помножена на надзвичайно високу підтримку керівництва держави, усього суспільства, просто зобов’язує нас на успіх.

Прес-служба МОЗ України

26/11/2014 14:31


Архів по роках: 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017

Прес-службаІсторіяЛабораторний центрДокументиНаукові матеріалиПублічна інформація
Copyright © iC