Державна установа "Запорізький обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України"

Приймальня /061/ 283-17-00, e-mail: zpoblses@ukr.net. «Гаряча лінія»: 707-62-27.
«Гаряча лінія - Анти грип»: /061/ 283-17-07; 283-17-29

Вхід для користувачів

Швидкі посилання


Урядова «гаряча лінія» 0-800-507-309

ZOKC

 

Лікарі світу проти ядерної загрози (06/08/2015)

6 серпня - Всесвітній день боротьби за заборону ядерної зброї, що відзначається з ініціативи організації «Лікарі світу за запобігання ядерної загрози». Саме в цей день 70 років тому сталося бомбардування японського міста Хіросіми. Цей день повинен служити нагадуванням про людську трагедію, про роль лікарів в боротьбі за мир і в запобіганні війни в цілому.

6 серпня 1945 на японське місто Хіросіму було скинуто ядерну бомбу, 9 серпня така ж саме бомба була скинута на Нагасакі. Поки ці бомбардування залишаються єдиними прикладами бойового використання атомної зброї. Правда, були ще аварії на АЕС – Чорнобильській та «Три-Майл Айленд», що знаходиться в США, на АЕС Форсмарк в Швеції та аварія на «Фукусіма-1» в Японії. Також здійснювались експериментальні ядерні вибухи на Семипалатинському полігоні, в гирлі річки Чаган і тисячі інших.

Вплив радіації на здоров'я

Кількість загиблих в Хіросімі і Нагасакі від безпосередньо самого вибуху склала від 70 до 80 тисяч осіб. Через 5 років загальна кількість померлих від наслідків ядерної катастрофи перевищила 200 000 осіб. Згідно з офіційною статистикою Японії, до серпня 2009 року їх кількість збільшилася до 413 000. У ті часи ще не існувало самого поняття «радіоактивне забруднення», тому евакуація населення з японських міст не здійснювалася. Люди, що вижили залишалися в зруйнованих містах, намагаючись наново відбудувати своє житло. Високу смертність серед цих людей спочатку ніхто не пов'язував із впливом радіації.

Лише згодом усі зрозуміли, що куди більшу небезпеку несе у собі не сам вибух, а радіація, що лишається по ньому. Радіоактивне випромінювання порушує функціонування живих клітин. У той же час відчути її на собі досить складно. Саме цим часто користувалися винуватці ядерних катастроф, не повідомляючи населення про радіоактивне забруднення.

Сильна радіація вбиває клітини, викликає радіоактивні опіки, множинні хвороби і смерть. Низький рівень опромінення призводить до мутацій, наслідки яких важко передбачити. Люди хворіють на рак, а народжені ними діти мають вади. Такі наслідки часто дають про себе знати через багато років після опромінення або проявляються у дітей, що підпадали під вплив опромінення, якщо такі народжуються. Адже одним з наслідків променевої хвороби є порушення статевої функції.

З приводу наслідків для здоров'я малих доз опромінення вчені розходяться в думках. Деякі фахівці, як правило, пов'язані з ядерною промисловістю, стверджують, що низький рівень випромінювання є безпечними для здоров'я. Інші вважають, що ступінь ризику до кінця невідома, так як з часом з'являються несподівані наслідки.

Міжнародна комісія з радіологічного захисту (МКРЗ) стверджує, що «будь-яка доза радіації несе у собі ризик виникнення онкології та генетичних порушень».

Природну радіацію вважають безпечною для здоров'я людини, однак радон (природний радіоактивний газ) є другою за масштабністю причиною виникнення раку легенів після тютюнопаління. Що ж говорити тоді про шкоду штучної радіації, наприклад ядерні випробування, через які підвищилася кількість хворих різними видами раку в усьому світі.

Згідно даних Організації Об'єднаних Націй, з 1945 року по даний момент 1170000 жителів землі померли від радіації та її наслідків. За статистикою Європейського комітету з радіаційної безпеки, який використовує дещо інші методи оцінки, кількість смертей від радіації склало 61 100 000 чоловік.

24 вересня 1994 був підписаний Договір про повну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ). До нашого часу до нього приєдналися 179 держав.

Приклад зі світової історії

Не будемо розповідати про аварію на Чорнобильській АЕС, про це вже було багато сказано. Наведемо як приклад Францію. Близько 10 років тому ця країна, порушивши мораторій на ядерні випробування, здійснила шість підземних вибухів на своєму полігоні в Полінезії. Про небезпеку радіації мова не йшла. Навпаки, французька влада переконувала населення, що випромінювання настільки незначне, що не становить для людей жодної небезпеки. Однак, на даний час жителі цього регіону стають жертвами важких захворювань. У жінок острова діагноз «рак щитовидної залози» зустрічається в чотири рази частіше, ніж у жінок в Європі. Адже в момент ядерного вибуху в атмосферу потрапляє величезна кількість радіоактивного йоду, що має властивість накопичуватися у щитовидній залозі.

Радіація - не іграшка

Окрім технологічних аварій, що забрали життя сотень тисяч людей, в історії багатьох країн є і випадки опромінення людей, що відбулися з їхньої власної вини.

1963 рік. У китайському місті Шанлінь двоє жителів вкрали радіоактивний кобальт - 60 з промислового опромінювача насіння і кілька днів тримали його у себе вдома. Вони отримали дози опромінення до 8000 бер і померли за 12 днів. Ще четверо з їх вини піддалися опроміненню в дозах близько 20 бер.

1978 рік. В алжирському місті Сетиф при транспортуванні було загублено радіографічне джерело іридій – 192, активністю 25 Кі. Двоє дівчат, віком 3 і 7 років, знайшли його і віддали своїй бабусі, котра поклала знахідку у кухонний стіл. В результаті опроміненню піддалася уся сім'я з семи чоловік. Бабуся померла від радіаційного ураження. В однієї жінки з родини трапився викидень, дві інші отримали серйозні радіаційні опіки, які привели пізніше до онкологічного захворювання. Діти отримали загальні дози опромінення 100 - 140 бер. В результаті у них були ампутовані пальці і трансплантована частина шкірного покрову.

1996 рік. В іранському місті Гилан працівник теплової електростанції знайшов на своєму підприємстві маленьку коробочку і поклав її у кишеню піджака. Коробочка була загублена з установки промислової радіографії. Через 1,5 години у робітника почалися запаморочення, нудота, печіння всередині. Через 3 години його госпіталізували. Він отримав загальну дозу опромінення 450 бер. Йому знадобилася відновна хірургія.

1999 рік. У місті Грозний Чеченської Республіки 6 чоловік вирішили викрасти радіоактивні матеріали на хімічній фабриці. Вони розкрили захисний контейнер і вкрали кілька 12-сантиметрових металевих стрижнів (радіоактивні джерела кобальт - 60 активністю 27 тис. Кі кожен). Один з чоловіків помер протягом півгодини після цього. Двоє загинули від опромінення пізніше, ще троє отримали серйозне радіаційне ураження.

Таких «вбивчих» прикладів в історії - маса. Ми не завжди можемо вберегтися від техногенних катастроф і нещасних випадків, пов'язаних з радіацією на виробництві, але ми зобов'язані пам'ятати, що інстинкт самозбереження – найцінніший та найсильніший для кожної людини. Тож не треба про це забувати. Бережіть себе і пам'ятайте, що радіоактивні речовини несуть у собі серйозну загрозу не лише вашому здоров'ю, але й життю!

З матеріалів Internet підготував Костенецький М.І.,

завідувач радіологічної лабораторії з визначенням фізичних факторів ДУ «Запорізький обласний лабораторний Центр Держсанепідслужби України», кандидат медичних наук

06/08/2015


Архів по роках: 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017

Прес-службаІсторіяЛабораторний центрДокументиНаукові матеріалиПублічна інформація
Copyright © iC