Державна установа "Запорізький обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України"

Приймальня /061/ 283-17-00, e-mail: zpoblses@ukr.net. «Гаряча лінія»: 707-62-27.
«Гаряча лінія - Анти грип»: /061/ 283-17-07; 283-17-29

Вхід для користувачів

Швидкі посилання


Урядова «гаряча лінія» 0-800-507-309

ZOKC

 

З нагоди 31-ої роковини аварії на Чорнобильській АЕС (19/04/2017)

26 квітня 1986 року в Україні відбулася найбільша у світі техногенна ядерна катастрофа — аварія на Чорнобильській АЕС, яка завдала величезної шкоди населенню та економіці України. Особливо постраждали території Київської, Житомирської, Чернігівської, Рівненської та Волинської областей.

Chaes_31ric

Хронологія

На 25 квітня 1986 року була запланована зупинка 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС для чергового планово-запобіжного ремонту.

О 1:23:04 почався експеримент. Впродовж майже усього часу експерименту поведінка потужності не вселяла побоювань.

О 1:23:38 зареєстрований сигнал аварійного захисту.

Поглинаючі стержні почали рух в активну зону, проте внаслідок їх невдалої конструкції і заниженого (не регламентного) оперативного запасу реактивності реактор не був заглушений.

Через 1-2 секунди був записаний фрагмент повідомлення, схожий на повторний сигнал аварійного захисту.

У наступні декілька секунд зареєстровані різні сигнали, що свідчать про швидке зростання потужності, а потім реєструючі системи вишли з ладу. Відбулося два потужні вибухи і до 1:23:47 - 1:23:50 реактор був повністю зруйнований.

Причини аварії

Існують принаймні два різні підходи до пояснення причин чорнобильської аварії, які можна назвати офіційними, а також декілька альтернативних версій різної міри достовірності.

Державна комісія, сформована в СРСР для розслідування причин катастрофи, поклала основну відповідальність за неї на оперативний персонал і керівництво ЧАЕС.

МАГАТЕ створило свою консультативну групу, відому як Консультативний комітет з питань ядерної безпеки, який у своєму звіті 1986 року також у цілому підтримав цю точку зору. Стверджувалося, що аварія стала наслідком малоймовірного збігу ряду порушень правил і регламентів експлуатаційним персоналом.

Основними чинниками, що внесли вклад у виникнення аварії, вважаються наступні:

- реактор не відповідав нормам безпеки і мав небезпечні конструктивні особливості;

- низька якість регламенту експлуатації в частині забезпечення безпеки;

- неефективність режиму регулювання і нагляду за безпекою в ядерній енергетиці, загальна недостатність культури безпеки в ядерних питаннях як на національному, так і на місцевому рівні;

- був відсутній ефективний обмін інформацією по безпеці як між операторами, так і між операторами і проектувальниками, персонал не мав достатнього розуміння особливостей станції, що впливають на безпеку;

- персонал припустив ряд помилок і порушив існуючі інструкції і програму.

Наслідки аварії для довкілля

Викид радіоактивних речовин в результаті Чорнобильської катастрофи відбувався протягом достатньо довгого часу з різних частин активної зони, з різним ступенем вигоряння палива і, отже, із різним радіонуклідним складом викиду, що призвело до неоднорідного забруднення значної території як за рівнем, так і за складом радіонуклідів.

В результаті аварії з сільськогосподарського користування було виведено близько 5 млн га земель, довкола АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження, знищені і поховані (закопані важкою технікою) сотні дрібних населених пунктів.

Сумарна активність речовин, викинутих в навколишнє середовище, склала, за різними оцінками, до 14*1018 Бк у тому числі:

· 1,8 *1018 Бк йоду-131

· 0,085 *1018 Бк цезію-137

· 0,01 *1018 Бк стронцію-90

· 0,003 *1018 Бк ізотопів плутонію;

· частка інертних газів близько половини від сумарної активності.

Забрудненню піддалося понад 200 000 км², приблизно 70 % — на території Білорусі, Росії і України. Радіоактивні речовини поширювалися у вигляді аерозолів, які поступово осідали на поверхню землі, щільність забруднення якої цезієм-137 перевищувала 37 кБк/м2.

Інертні гази розсіялися в атмосфері і не вносили вкладу до забруднення прилеглих до станції регіонів. Забруднення було дуже нерівномірним, воно залежало від напряму вітру в перші дні після аварії. Найсильніше постраждали області, в яких у цей час пройшов дощ. Велика частина стронцію і плутонію випала в межах 100 кілометрів від станції, оскільки вони містилися в основному в більших частках. Йод і цезій поширилися на більшу територію.

З точки зору впливу на населення в перші тижні після аварії найбільшу небезпеку становив радіоактивний йод, що має порівняно малий період напіврозпаду (вісім днів). В наш час найбільшу небезпеку становлять ізотопи стронцію і цезію з періодом напіврозпаду близько 30 років. Найбільші концентрації цезію-137 виявлені в поверхневому шарі ґрунту, звідки він потрапляє в рослини і гриби. Зараженню також піддаються тварини, які ними харчуються. Радіоактивні ізотопи плутонію і америцію збережуться в ґрунті протягом сотень, а можливо і тисяч років, проте їх кількість не становить загрози.

Основна частина небезпечних речовин накопичувалася на рівних ділянках поверхні: на лугах, дорогах, дахах. Під впливом вітру і дощів, а також в результаті діяльності людей, ступінь забруднення сильно знизився і зараз рівні радіації в більшості місць повернулися до фонових значень. У сільськогосподарських районах в перші місяці радіоактивні речовини осідали на листі рослин і на траві, тому зараженню піддавалися травоїдні тварини. Потім радіонукліди разом з дощем або опалим листям потрапили в ґрунт, і зараз вони потрапляють в сільськогосподарські рослини, в основному, через коріння. Рівні забруднення в сільськогосподарських районах значно знизилися, проте в деяких регіонах кількість цезію в молоці, ще може перевищувати допустимі значення. Це відноситься, наприклад, до Гомельської і Могильовської областей в Білорусі, Брянської області в Росії, Житомирської і Рівненської областей в Україні.

Значному забрудненню піддалися ліси. Через те, що в лісовій екосистемі цезій постійно циркулює, а не виводиться з неї, рівні забруднення лісових продуктів, таких як гриби, ягоди і дичина, залишаються небезпечними. Рівень забруднення річок і більшості озер в наш час значно знизився. Проте в деяких озерах, в яких немає стоку, концентрація цезію у воді і риби ще протягом десятиліть може становити небезпеку.

Забруднення не обмежилося 30-кілометровою зоною. Було відмічено підвищений вміст цезію-137 в лишайнику і м'ясі оленів в арктичних областях Росії, Норвегії, Фінляндії і Швеції.

Вплив аварії на здоров'я людей

Ґрінпіс і міжнародна організація „Лікарі проти ядерної війни” стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, в Європі зафіксовано 10 000 випадків вроджених патологій у новонароджених, 10 000 випадків раку щитоподібної залози і очікується ще 50 тисяч. За даними організації Союз „Чорнобиль”, з 600 000 ліквідаторів 10 % померло і 165 000 стало інвалідами.

Число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії, й мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню. Визначення того, яка частина захворювань з'явилася наслідком аварії — вельми складне завдання для медицини і статистики. Вважається, що більша частина смертельних випадків, пов'язаних з дією радіації, була або буде викликана онкологічними захворюваннями.

МАГАТЕ і ВООЗ проаналізували численні наукові дослідження впливу чинників, пов'язаних з аварією, на здоров'ї ліквідаторів і населення. Зроблені висновки значно відрізняються від приведених вище оцінок. Кількість можливих жертв дотепер і в найближчі десятиліття оцінюється в декілька тисяч чоловік. При цьому підкреслюється, що це лише оцінка за порядком величини, оскільки через малі дози опромінення, отримані більшістю населення, ефект від дії радіації дуже важко виділити на тлі випадкових коливань захворюваності і смертності від інших чинників, не пов'язаних безпосередньо з радіацією. Наприклад, збільшення смертності і скорочення тривалості життя в трьох країнах, що найбільш постраждали від аварії, а також зміна вікового складу населення в деяких сильно забруднених районах (частина молодого населення виїхала).

Також наголошується, що підвищений рівень захворюваності серед людей, що не брали участь безпосередньо в ліквідації аварії, а переселених із зони відчуження в інші місця, не пов'язаний безпосередньо з опроміненням (у цих категоріях відмічається дещо підвищена захворюваність серцево-судинної системи, порушення обміну речовин, нервові хвороби і інші захворювання, що не викликаються опроміненням), а викликаний стресами, пов'язаними з самим фактом переселення, втратою майна, соціальними негараздами, страхом перед радіацією.

Враховуючи велику кількість людей, що живуть в областях, постраждалих від радіоактивних забруднень, навіть невелика різниця в оцінці ризику захворювання можуть привести до великої різниці в оцінці очікуваної кількості хворих. Ґрінпіс і ряд інших громадських організацій наполягають на необхідності враховувати вплив аварії на здоров'ї населення і в інших країнах. Ще нижчі дози опромінення ускладнюють здобуття статистично достовірних результатів і роблять такі оцінки неточними.

Дози опромінення

Рівень радіації в деяких місцях після аварії був близько 5.6 Р/сек, тобто 20 000 Р/год. Смертельною вважається доза, яка дорівнює 500 Рентген за 5 годин. Тобто у деяких місцях незахищені працівники могли отримати смертельну дозу радіації за декілька хвилин.

Найбільші дози отримали приблизно 1000 чоловік, що знаходилися поряд з реактором у момент вибуху і брали участь в аварійних роботах в перші дні після нього. Точних даних про величину доз немає, але в будь-якому випадку вони виявилися найбільшими серед усіх осіб, які брали участь у ліквідації або постраждали внаслідок аварії. Число ліквідаторів, які отримали дози більше лімітованих є незначною. Ліміт у 1986 році був 250 мЗв і в наступні роки на рівні 100 та 50 мЗв (з 1997 року ліміт дози становить 20 та 50 мЗв). Вимірювання отриманих доз для ліквідаторів виконували різні служби і достовірність отриманих даних є різною.

Багато місцевих жителів у перші тижні після аварії споживали продукти, забруднені радіоактивним йодом-131. Йод накопичувався в щитоподібній залозі, і це призвело до великих доз опромінення на цей орган, окрім дози на все тіло, отриманої за рахунок зовнішнього випромінювання і випромінювання інших радіонуклідів, що потрапили всередину організму. Для жителів Прип'яті ці дози були менші завдяки вживанню препаратів, в складі яких є йод, в інших районах така профілактика не проводилася. Слід зазначити, що для населення сіл 30 кілометрової зони, які були евакуйовані пізніше, рівень внутрішнього опромінення був до 4 разів вищий від зовнішнього.

Радіаційна ситуація на сьогодні

Зараз радіаційний фон порівняно з 1986 роком зменшився у сотні разів. Вжиті запобіжні заходи та процеси самоочищення призвели до зменшення вмісту радіонуклідів в об’єктах навколишнього середовища та в сільськогосподарській продукції, що в свою чергу призвело до зменшення внутрішнього опромінення населення. За тридцять років після аварії площі радіоактивно забруднених територій значно скоротились. Майже вдвічі збільшилася площа території України, де рівні забруднення 137Сs знизились до доаварійних і більш ніж у двічі скоротилася площа території, де рівень забруднення 90Sг перевищували доаварійні рівні. Рівень і масштаби забруднення території України ізотопами плутонію фактично не змінилися.

Лікар з радіаційної гігієни  Л.Т.Лемешко

19/04/2017


Архів по роках: 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017

Прес-службаІсторіяЛабораторний центрДокументиНаукові матеріалиПублічна інформація
Copyright © iC