Державна установа "Запорізький обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України"

Приймальня /061/ 283-17-00, e-mail: zpoblses@ukr.net. «Гаряча лінія»: 707-62-27.
«Гаряча лінія - Анти грип»: /061/ 283-17-07; 283-17-29

Вхід для користувачів

Швидкі посилання


Урядова «гаряча лінія» 0-800-507-309

ZOKC

 

ЩЕ РАЗ ПРО СКАЗ (20/09/2017 14:06)

У поточному році у Запорізькій області різко погіршилась епізоотична ситуація зі сказу. За неповні 9 місяців зареєстровано 66 хворих тварин, у тому числі 11 з них виявлені у вересні. За аналогічний період минулого року сказ лабораторно підтверджено у 32 тварин. Серед хворих у 2017 році тварин 23 кота (з них 8 безпритульних), 19 лисиць, 16 собак (з них 5 безпритульних), 6 сільськогосподарських тварин (корови, телята, вівці); єнот, кажан. Найбільш інтенсивно епізоотичний процес перебігає у Михайлівському, Більмацькому, Пологівському, Оріхівському, Веселівському, Кам’янсько-Дніпровському, Великобілозерському районах, на території яких зареєстровано від 5 до 9 хворих на сказ тварин.

Щорічно за медичною допомогою до лікувальних закладів звертається, у середньому, 4000 постраждалих від ослинення шкірних покривів, укусів, подряпин тваринами. У поточному році за антирабічною допомогою звернулось вже понад 3100 осіб, серед яких 736 дітей до 14 років (23% від загальної кількості постраждалих). Лікувально-профілактичні щеплення проти сказу призначені майже 800 особам. При цьому викликає занепокоєння збільшення кількості осіб, які відмовляються від лікувально-профілактичних щеплень проти сказу або самовільно переривають курс щеплень, що збільшує ризик захворювання їх на сказ (2014 рік – 82 особи; 2016 рік – 185 осіб).

Сказ – гостре інфекційне природно-вогнищеве зооантропонозне захворювання вірусної етіології, з раневим механізмом передачі збудника, ураженням центральної нервової системи. На сказ хворіють і люди, і тварини, які є джерелом зараження для людей. Практично у 100% випадків хворий помирає.

Збудник сказу - вірус, який живе і розмножується лише в живому організмі - у головному і спинному мозку. Велика кількість його накопичується в слинних залозах. Вірус нестійкий у навколишньому середовищі; чутливий до різних фізичних чинників (ультрафіолетові промені, прямі сонячні промені, висихання, висока температура) та дезінфікуючих засобів. Мильний розчин, 45-70% спирт, 5% настоянка йоду вбивають вірус протягом однієї хвилини. У слині збудник зберігається до однієї доби, у гліцерині – до 90 днів, у замороженому стані – до 750 днів.

Джерелом збудника сказу у дикій природі є тварини, головним чином, із сімейства собачих (вовки, лисиці, шакали), а також кажани. Небезпека цих тварин обумовлена наявністю в їх слині великої концентрації вірусу (у вовків - в 90-100%, лисиць - в 80-90%, а в собак і кішок - в 50%). Протягом останніх років місця помешкання диких м’ясоїдних тварин наблизились до населених пунктів, через що поява лисиць не тільки у сільських, але і у міських населених пунктах (околиці, парки) не є таким уже надзвичайним явищем. Така ж тенденція простежується і по відношенню до борсуків та єнотовидних собак, що сприяє зростанню ризиків захворювань на сказ собак, котів, сільськогосподарських тварин, а також людей.

Сказ - інфекція, при якій зараження найчастіше відбувається під час укусу. У повсякденному житті можуть мати місце випадки зараження при ослиненні слизових оболонок і пошкоджених шкірних покривів людини хворими на сказ тваринами, при розробці туш тварин, контакті із шкірою, посудом, забрудненими слиною.

Хворі на сказ тварини виділяють вірус із слиною вже в останні дні інкубаційного періоду - за 7-10 днів до появи клінічних проявів і впродовж усього періоду хвороби. Важкість клінічних проявів залежить від багатьох чинників: місця проникнення вірусу в організм, його вірулентності та дози, стану організму людини або тварини. Вірогідність зараження людини при укусах хворими собаками становить 14%, лисицями - до 30%, вовками - до 70%. Тривалість інкубаційного періоду залежить від локалізації укусу (обличчя, шия, нижні або верхні кінцівки, тулуб), важкості укусу, механізму зараження, від виду тварини, яка нанесла укус, від стану здоров’я людини. Інкубаційний період у людини може тривати від 10 днів до року, в середньому – 30-90 днів. Враховуючи те, що вірус в слині з'являється за 7-10 днів до появи клінічних симптомів, спостереження за тваринами, що нанесли укуси людям, проводиться протягом 10 днів.

В області залишається актуальною проблема боротьби з бродячими тваринами - відсутність притулків та місць тимчасового перебування, карантинування тварин. Кількість постраждалих від укусів бродячими тваринами щорічно знаходиться у межах від 900 до 1100 осіб.

Успішне вирішення проблем боротьби зі сказом тварин можливе за умови спільної взаємодії населення з відомчими службами: ветеринарною, лікувально-профілактичною, комунальною, лісового господарства, з органами внутрішніх справ та іншими.

Основні заходи профілактики сказу направлені на джерело збудника захворювання і повинні неухильно виконуватись наступними службами:

- ветеринарною - організація і проведення щеплень домашнім і диким тваринам, проведення лабораторних досліджень тварин на сказ;

- комунальною - організація вилову бродячих тварин силами спеціально організованих бригад та розміщення їх у притулках;

- лісового господарства - проведення заходів щодо підтримки оптимальної чисельності популяції лисиць і проведення моніторингу на сказ серед диких тварин;

- органами внутрішніх справ - здійснення контролю за виконанням громадянами правил утримання домашніх тварин.

В школі, крім виховання любові до «братів наших менших», дітей необхідно навчати правильному утриманню домашніх тварин, настороги при контакті з лисицею, поведінці у випадку укусу твариною (обробка рани, повідомлення батьків або медпрацівника).

Активація епізоотичного процесу пов’язана також з глобальним потеплінням та значним зменшенням обсягів дератизаційних заходів у зв’язку з фінансовими труднощами, що сприяє збільшенню кількості мишовидних гризунів - основної кормової бази лисиць.

Категорично забороняється знімати шкури із тварин, підозрілих на захворювання, і померлих. Шкури спалюють або закопують на глибину до 2 метрів. Знімати шкури з клінічно здорових тварин можна в гумових рукавичках. Руки ретельно миють в мильному розчині, а потім протирають дезинфікуючими засобами.

В умовах неблагополучної епізоотичної ситуації, невирішеної проблеми боротьби з безпритульними собаками та котами у населених пунктах, незадовільного контролю за їх утриманням та неефективних заходів регулювання чисельності, своєчасна та кваліфікована спеціалізована медична допомога особам, які зазнали нападу тварин, особливо з підозрою захворювання їх на сказ та хворими на сказ, залишається однією з найбільш важливих ланок у комплексі заходів запобігання захворюванню людей на сказ.

Постраждалі від укусів, ослинення та подряпані бродячими, домашніми або дикими тваринами, повинні провести місцеву обробку рани негайно або якомога раніше після укусу і звернутись за медичною допомогою до травматологічного пункту або хірургічного кабінету поліклініки за місцем проживання для вирішення питання про проведення лікувально-профілактичної імунізації. При місцевій обробці рани необхідно поранену поверхню ретельно промити проточною водою з милом, краї рани обробити 70% розчином етилового спирту або 5% настойкою йоду, накласти асептичну суху пов’язку і звернутись до лікаря. Необхідно пам'ятати, що захворювання на сказ завжди закінчується смертю.

Якщо укус або подряпина нанесені відомою домашньою твариною, необхідно її ізолювати і встановити за нею 10-денне спостереження спеціалістами ветеринарної медицини. Якщо впродовж 10 днів з моменту укусу тварина залишиться здоровою, то щеплення проти сказу не проводяться. Тому дуже важливо не вбивати тварину після нанесення укусу.

Для лікування застосовуються антирабічна вакцина і імуноглобулін, які є абсолютно нешкідливими для людини. Курс лікування складається із 4-6 ін’єкцій в залежності від антирабічної вакцини, яка використовується для щеплень. Імуноглобулін призначається лише при тяжких укусах. На сьогодні антирабічне лікування в Україні є безкоштовним.

Завідувач відділення особливо небезпечних інфекцій

ДУ «Запорізький обласний лабораторний центр МОЗ України»

Циганкова Алла Миколаївна

робочий телефон: 224-06-62

20/09/2017 14:06


Архів по роках: 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017

Прес-службаІсторіяЛабораторний центрДокументиНаукові матеріалиПублічна інформація
Copyright © iC