Державна установа "Запорізький обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України"

Приймальня /061/ 283-17-00, e-mail: zpoblses@ukr.net. «Гаряча лінія»: 707-62-27.
«Гаряча лінія - Анти грип»: /061/ 283-17-07; 283-17-29

Вхід для користувачів

Швидкі посилання


Урядова «гаряча лінія» 0-800-507-309

ZOKC

 

Гарячка Західного Нілу: що необхідно знати? (04/10/2018)

Серед природно-вогнищевих інфекційних захворювань з трансмісивним механізмом передачі для Запорізької області є актуальною гарячка Західного Нілу.

За період з 2006 року по 2017 рік діагноз захворювання встановлений 43 хворим, які проживали у містах Запоріжжя, Бердянськ, Енергодар, Василівському, Вільнянському, Гуляйпільському, Запорізькому, Токмацькому, Чернігівському, Якимівському районах.

У вересні поточного року при дослідженні матеріалу від хворих з лихоманкою невстановленої етіології у вірусологічній лабораторії ДУ «Запорізький обласний лабораторний центр МОЗ України» позитивні результати до вірусу Західного Нілу отримані у 8 осіб з різним місцем проживання. У теперішній час проводиться їх дообстеження з метою встановлення заключного діагнозу.

У 2001-2005 роках Львівським науково-дослідним інститутом епідеміології та гігієни спільно з Запорізьким національним університетом проводилось вивчення і оцінка еколого-епізоотологічних особливостей арбовірусних інфекцій в Запорізькій області. Було виявлено 34 види кровосисних комарів, у тому числі 9 потенційних переносників вірусу Західного Нілу (Aedes cantans, Aе. caspius, Aе. excrucians, Aе. vexans, Aе. flavescens, Culex modestus, C. pipiens, Anopheles messeae, Mansonia richiardii). У 2001-2003 роках під час проведення вірусологічних досліджень іксодових кліщів, кровосисних комарів, проб мозку гризунів, зразків крові птахів були виділені та ідентифіковані штами вірусу гарячки Західного Нілу від комарів Aedes vexans, виловлених у плавнях Дніпра у Запорізькому, Вільнянському районах і на узбережжі Каховського водосховища в межах Запорізької області. Природні осередки захворювання є на 14 адміністративних територіях області.

Що таке гарячка Західного Нілу?

Гарячка Західного Нілу – гостре інфекційне захворювання, для якого характерні лихоманка, запалення оболонок мозку, системне ураження слизових оболонок, збільшення лімфатичних вузлів, в окремих випадках - висип. Клінічні прояви захворювання різноманітні: від безсимптомної інфекції до важкого менінгіту або менінгоенцефаліту. Смертність спостерігається, у середньому, в 4% випадків.

В яких країнах світу реєструються випадки захворювання?

Захворювання ендемічне для багатьох країн Азії та Африки. Спалахи гарячки Західного Нілу зареєстровані в Алжирі, Вірменії, Центрально-Африканській Республіці, Заірі, Єгипті, Ефіопії, Індії, Нігерії, Пакистані, Сенегалі, Судані, Румунії, Чехії, Росії. Описані випадки захворювання в Ізраїлі, Франції, Індонезії, США. Підтверджено існування природних вогнищ захворювання у Вірменії, Туркменії, Таджикистані, Азербайджані, Казахстані, Молдові, Астраханській, Омській областях Російської Федерації, Одеській та Запорізькій областях України.

Виникнення поодиноких випадків і спалахів гарячки Західного Нілу в Європі та США, тобто в регіонах, для яких раніше дана інфекція не була характерною, пов’язують с певними природними факторами (інтенсивними дощами з наступними паводками; більш високою, ніж звичайно, температурою повітря; створенням екологічної ніші для інтенсивного годування комарів) та антропогенним впливом людини на довкілля, що призводить до підвищення щільності популяції переносників вірусу.

Що спричиняє розвиток захворювання?

Збудник захворювання – вірус, який добре зберігається в замороженому та висушеному станах. У тканинах і органах інфікованих качок та голубів зберігається від 20 до 100 днів. При температурі вище 56°С гине впродовж 30 хвилин. Уражає клітини нервової системи, нирок, легень, міокарду, ендотелій судин.

Як можна інфікуватись збудником гарячки Західного Нілу?

Переносниками вірусу є комарі, іксодові та аргасові кліщі, а резервуаром вірусу є дикі та домашні птахи, гризуни, кажани.

Найчастіше вірус Західного Нілу поширюється через укус зараженого комара. Комарі інфікуються вірусом, коли годуються кров’ю заражених птахів. Потім інфіковані комарі із слиною можуть передавати вірус людям та тваринам під час укусу.

Гарячка Західного Нілу має виражену сезонність - з червня по жовтень.

В літературі описані поодинокі випадки зараження внаслідок переливання інфікованих компонентів крові, пересадки внутрішніх органів, годування дитини грудним молоком зараженою жінкою.

Вірус Західного Нілу не передається від хворої людини до здорової через поцілунок, дотик до тіла, під час спілкування, через одяг тощо.

Який проміжок часу між інфікуванням вірусом та появою клінічних ознак захворювання?

Симптоми захворювання можуть зявитись у проміжок між декілька днями та 2-3 тижнями після зараження, найчастіше через 3-6 днів.

Які симптоми захворювання на гарячку Західного Нілу?

Гострий початок захворювання, швидке підвищення температури тіла до 39-40оС; озноб, слабкість, головний біль, в окремих випадках може бути нудота, блювота, відсутність апетиту, біль у мязах. Тобто симптоми не є специфічними лише для гарячки Західного Нілу. Тому важливо при підвищенні температури тіла зразу ж звернутись за допомогою до лікаря. Діагноз гарячки Західного Нілу встановлюється на підставі клінічного перебігу, даних епіданамнезу і лабораторних обстежень хворого.

Що необхідно робити, щоб попередити захворювання на гарячку Західного Нілу?

Уникати укусів комарами, кліщами.

Якщо Ви знаходитесь на відкритому повітрі, особливо на природі, користуйтесь репелентами

Більшість комарів найбільш активна у сумерках і на світанку. В цей час необхідно користуватись репелентами від комах, а також носити одяг з довгими рукавами, брюки, шкарпетки або не виходити на вулицю. Комарів легше помітити на світлому одязі.

На вікнах та дверях необхідно встановити захисні сітки, щоб комарі не проникали до житла.

Знищувати місця розмноження комарів; не допускати наявності залишків води у квіткових горшках, відрах, бочках. Необхідно міняти воду в поїлках для домашніх тварин, птиці не рідше одного разу на тиждень. Із дитячих басейнів необхідно зливати воду і ставити їх на бік, коли ніхто ними не користується.

При догляді за хворими тваринами, при проведенні забою та вибраковки необхідно надягати рукавички та інший захисний одяг.

До заходів профілактики захворювання відносяться також:

Впорядкування території населених пунктів, ліквідація звалищ сміття, викошування рослинності.

Осушення, ремонт водорозподільних, каналізаційних та теплових мереж; дезінсекція затоплених підвальних приміщень.

Застосування у приміщенні:

фумігаторів - пристроїв, що поволі випарюють інсектициди;

спіралей, що виділяють дим при згоранні, який відлякує або вбиває комарів;

ультразвукових пристроїв, що відлякують комарів;

ультрафіолетових пристроїв, що знищують комарів.

Проведення меліоративних та гідротехнічних заходів з метою знищення місць виплоду комарів.

Циганкова А.М., завідувач відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Запорізький обласний лабораторний центр МОЗ України»

04/10/2018


Архів по роках: 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017 | 2018

Прес-службаІсторіяЛабораторний центрДокументиЩо необхідно знатиНаукові матеріалиПублічна інформація
Copyright © iC