Державна установа "Запорізький обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України"

Приймальня /061/ 283-17-00, e-mail: zpoblses@ukr.net. «Гаряча лінія»: 707-62-27.
«Гаряча лінія - Анти грип»: /061/ 283-17-07; 283-17-29

Вхід для користувачів

Швидкі посилання


Урядова «гаряча лінія» 0-800-507-309

ZOKC

 

Холера. Що потрібно знати? (03/07/2012)

Холера - це гостре діарейне захворювання, внаслідок якого, за відсутності лікування, через декілька годин людина може померти. До 80% випадків захворювання успішно лікується оральними регідратаційними сольовими розчинами. Найбільш ефективним заходом боротьби з холерою є профілактика та забезпечення готовності до проведення адекватних дій у випадку виявлення хворого.

Влітку n2011 року у Донецькій області холерний вібріон О1 серогрупи виділений від 57 осіб (33 хворих та 24 вібріононосія). Поодинокі випадки виділення збудника холери від людей і з об'єктів навколишнього середовища у 2011 році зареєстровані в АР Крим, Запорізькій, Одеській, Харківській та Черкаській областях.

Захворювання на холеру розвивається внаслідок потрапляння в організм харчових продуктів або води, заражених Vibrio cholerae. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я (далі - ВООЗ), щорічно реєструється 3-5 мільйонів захворювань на холеру, 100000 - 120000 людей помирають від неї. Короткий інкубаційний період - від 2 годин до 5 днів - підсилює потенційно вибуховий характер спалахів холери. Холера надзвичайно заразна. Вона вражає як дітей, так і дорослих. Приблизно 75% людей, що інфіковані холерою, не відмічають симптоми хвороби, проте протягом 7-14 днів патогенні мікроорганізми, що знаходяться в їх фекаліях, потрапляють в навколишнє середовище та можуть інфікувати інших людей. Holera_1

Серед людей, які відмічають клінічні прояви, у 80% хвороба перебігає легко, обезводнення не різко виражено; приблизно у 20% розвивається гостра водна діарея з тяжкою дегідратацією. За відсутності лікування людина може померти від безводні. Люди з низьким імунітетом - діти, що страждають від не достатку харчів, або люди з ВІЛ - мають підвищений ризик смерті у разі інфікування.

Холера залишається глобальною загрозою для суспільства та одним з основних показників соціального розвитку. Поява послідовних випадків холери пов'язана із зростанням чисельності населення, що живе в антисанітарних умовах.

У ХІХ столітті холера поширилась з свого первинного резервуару в дельті річки Ганг в Індії по всьому світу. Шість послідовних пандемій забрали життя мільйонів людей на всіх континентах. Нинішня (сьома) пандемія почалася у 1961 році в Південній Азії, розповсюдилася на Африку в 1971 році та в 1991 році на Америку. На сьогодні у світі масштабні епідемії холери зареєстровані на Африканському та Південноамериканському континенті. Тільки за офіційними даними, в Зімбабве зареєстровано близько 100 тисяч випадків, 4000 з яких закінчились летально. В Гаїті захворіло близько 5% населення (520 тисяч осіб, з них 7 тисяч померли). У Демократичній Республіці Конго, Мозамбіку, Нігерії, Уганді, Малаві, Руанді спостерігаються масові захворювання на холеру серед місцевого населення.

Захворювання викликають дві серогрупи V. cholerae - О1 і О139. Більшість спалахів хвороби спричиняє V. cholerae O1, тоді як О139, вперше ідентифікований в 1992 році, зустрічається, як правило, тільки на території південно-східної Азії. 

Інші, відмінні від О1 і О139, штами холери можуть викликати помірну діарею, і як правило не приводять до епідемій.

Основним резервуаром V. cholerae є люди та водні ресурси, такі як солонкуваті води і гирла річок, де часто відбувається цвітіння водоростей. Глобальне потепління може сприяти створенню сприятливого середовища для бактерій.

Передача холери тісно пов'язана з неналежним використанням навколишнього середовища. До типових територій підвищеного ризику відносяться нетрі/тимчасові поселення, де відсутня основна інфраструктура, а також табори для переміщених осіб та біженців, де не задовольняються мінімальні потреби в чистій воді та засобах санітарії. Наслідки стихійних лих, в результаті яких порушуються системи водопостачання та санітарії або переміщення населення в неналежні і переповнені табори, можуть підвищувати ризик передачі холери у разі присутності або занесення збудника. Трупи людей ніколи не були причиною епідемій.

Лікування. Існує просте лікування холери. До 80% людей можна з успіхом лікувати, якщо своєчасно давати пити регідратаційні розчини. Пацієнтам з дуже важкою дегідратацією необхідно проводити внутрішньовенні вливання. Таким пацієнтам також необхідні відповідні антибіотики для скорочення тривалості діареї, зменшення необхідного об'єму регідратаційної рідини та скорочення періоду виділення V. cholerae. Масове застосування антибіотиків не рекомендується, оскільки це не діє на розповсюдження холери та сприяє підвищенню стійкості збудника до протимікробних препаратів. При належному лікуванні летальність не повинна перевищувати 1%.

Дії у відповідь на спалахи хвороби

Відразу ж після виявлення хвороби, проводяться заходи з метою:

? зниження рівня смертності шляхом забезпечення широкого та швидкого доступу до лікування;

? обмеження розповсюдження хвороби шляхом забезпечення безпечною водою, належної санітарії;

? проведення санітарної освіти з метою поліпшення та набуття населенням основних навиків особистої та суспільної гігієни, безпечної практики обробки продуктів харчування в різних соціальних групах.

Запобігання спалахам холери та боротьба з ними

Випадок холери вважається підтвердженим, якщо у пацієнта з діареєю виділений з фекалій Vibrio cholerae O1 або O139. Holera_2

Заходи з профілактики холери зводяться до забезпечення безпечною водою в достатній кількості; ефективної санітарії; належної утилізації відходів та боротьби з переносниками інфекції; можливості дотримання санітарії для людей, що все ще не мають доступу до основних видів обслуговування. Однаково важливі санітарна освіта, покращені практичні методики в області дотримання гігієни та безпеки харчових продуктів; поліпшення комунікації та суспільної інформації.

Необхідно дотримуватись основних форм гігієнічної поведінки, включаючи необхідність систематичного миття рук з милом після акту дефекації та перед тим як поводитись з харчовими продуктами або їжею, а також безпечне приготування та зберігання харчових продуктів.

Надзвичайно важливе виявлення хворих на ранньому етапі, належне та своєчасне лікування та ізоляція їх в спеціалізований стаціонар.

Лікування людей антибіотиками або масова химіопрофілактика (прийом антибактеріальних препаратів метою з профілактики) не впливає на розповсюдження холери та може мати несприятливі наслідки через підвищення стійкості до протимікробних препаратів та створює помилкове відчуття безпеки.

Наявний досвід свідчить про те, що карантинні заходи та заборони на переміщення людей та товарів - особливо харчових продуктів - не є необхідними. В даний час ВООЗ не має інформації про те, що харчові продукти, імпортовані з охоплених холерою країн, були причетні до спалахів холери в імпортуючих країнах. Окремі випадки холери, що пов'язується з харчовими продуктами, що імпортуються, мали відношення до харчових продуктів, які належали окремим особам, що здійснювали поїздки.

Країни мають право конфіскувати в осіб, що здійснюють міжнародні поїздки, будь-які необроблені продукти та харчі, що швидко псуються.

На територіях, що межують з районами, охопленими холерою, рекомендується підсилити епіднагляд за хворобою, підвищити готовність до швидкого виявлення спалахів холери та вжиття відповідних заходів у разі розповсюдження цієї хвороби. Крім того, особам, що здійснюють поїздки необхідно знати про потенційну небезпеку та симптоми холери, заходах обережності, які необхідно дотримуватися.

Оральні вакцини проти холери

ВООЗ не рекомендує використання парентеральної протихолерної вакцини за її низьку захисну ефективність та частих важких побічних реакцій. Оральна протихолерна вакцина (ОПВ), що ліцензована на міжнародному рівні, підходить для осіб, що здійснюють поїздки. Проте з моменту виникнення спалаху хвороби не рекомендується використання вакцини у зв'язку з двохдозною схемою вакцинації та часом, що потрібен для досягнення захисного ефекту, високою вартістю та значним матеріально-технічним забезпеченням, пов'язаним з її застосуванням.

В даний час на ринку є дві оральні вакцини проти холери. Обидва типи є цільноклітинні убиті вакцини, що забезпечують стійкий захист на рівні близько 50% протягом двох років в ендемічних районах.

Одна з вакцин (Dukoral) пройшла попередню оцінку ВООЗ та ліцензію більш, ніж в 60 країнах. Встановлено, що Dukoral забезпечує короткочасний захист від V. cholerae O1 на рівні 85-90% серед всіх вікових груп протягом 4-6 місяців після імунізації.

Інша вакцина (Shanchol), за попередньою оцінкою ВООЗ, забезпечує триваліший захист проти V. cholerae O1 і О139 серед дітей у віці до п'яти років.

Проведення вакцинації: дві дози вводяться з інтервалом від 7 днів до 6 тижнів. Вакцина Dukoral розчиняється в 150 мл безпечної води.

За рекомендаціями ВООЗ, на територіях, для яких холера ендемічна, а також в районах, де існує небезпека виникнення спалахів хвороби, при проведенні імунізації вакцинами проти холери, що є в даний час, необхідно поєднувати з контрольними заходами. Вакцини надають лише короткотривалий захист. Вакцинація не повинна перешкоджати проведенню інших заходів щодо боротьби з холерою.

Сьогодні жодна країна не вимагає для в'їзду на її територію свідоцтво про протихолерну вакцинацію. У 1973 році Всесвітня асамблея охорони здоров'я виключила з Міжнародних медико-санітарних правил вимогу про надання свідоцтва про протихолерну вакцинацію.

Швець Лариса Вікторівна,

лікар-епідеміолог відділення особливо небезпечних інфекцій Запорізької облСЕС

03/07/2012


Архів по роках: 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017

Прес-службаІсторіяЛабораторний центрДокументиНаукові матеріалиПублічна інформація
Copyright © iC