Державна установа "Запорізький обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України"

Приймальня /061/ 283-17-00, e-mail: zpoblses@ukr.net. «Гаряча лінія»: 707-62-27.
«Гаряча лінія - Анти грип»: /061/ 283-17-07; 283-17-29

Вхід для користувачів

Швидкі посилання


Урядова «гаряча лінія» 0-800-507-309

ZOKC

 

Не існує території, яка вільна від сказу (02/08/2013 08:26)

У Запорізькій області продовжує погіршуватись епізоотична ситуація зі сказу. За 6 місяців 2013 року лабораторно захворювання підтверджено у 81 тварини проти 44 за аналогічний період минулого року. Серед хворих тварин - 15 собак, 15 сільськогосподарських тварин (телиці, коні, кози), 24 коти, 25 лисиць та 2 куниці. Серед бездомних собак і котів зареєстровано 8 випадків захворювання.

Найбільш інтенсивно епізоотичний процес перебігає на територіях Приазовського, Куйбишевського, Вільнянського, Якимівського, Мелітопольського районів, де виявлено від 6 до 16 хворих тварин. Постраждали у вогнищах 136 осіб. Всі отримали лікування антирабічними препаратами.

Сказ відноситься до інфекційних природно-вогнищевих зооантропонозних захворювань вірусної етіології, з рановим механізмом передачі інфекції, ураженням центральної нервової системи.

Захворювання поширене на всіх континентах; не існує території, яка вільна від сказу взагалі. На відміну від попередніх років у 2012 році захворювання на сказ людей в Україні не зареєстровані. У 2011 році було 6 випадків захворювань, у т. ч. по одному випадку у Сумській, Тернопільській, Чернігівській, Донецькій, Київській областях та у м. Києві. Джерелами збудника у 2 випадках були не щеплені проти сказу собаки, у 3-х – кішки, в одному - лисиця. В п’яти випадках захворілі не зверталися за медичною допомогою і, відповідно, не були щеплені проти сказу.

У Запорізькій області останній випадок захворювання людини був зареєстрований у Токмацькому районі у 2004 році. У середньому, впродовж одного року за антирабічною допомогою до лікувально-профілактичних закладів області звертаються понад 4000 осіб, покусаних, послинених, подряпаних домашніми, бродячими та іншими тваринами.

Збудник сказу - вірус, який живе і розмножується лише в живому організмі - у головному та спинному мозку. Велика кількість його накопичується в слинних залозах.

Джерелами сказу є дикі тварини, головним чином із сімейства собачих (вовки, лисиці, шакали), а також кажани. Небезпека цих тварин обумовлена наявністю в їх слині великої концентрації вірусу (у вовків - 90-100%, лисиць - 80-90%, собак і кішок - 50%).

Сказ - ранова інфекція, при якій зараження найчастіше відбувається при укусі. У повсякденному житті можуть мати місце випадки зараження при ослиненні пошкоджених шкіряних покровів, непошкоджених слизових оболонок людини хворими на сказ тваринами, при розробці туш тварин, контакті із шкірою, забрудненою слиною.

Хворі на сказ тварини виділяють вірус із слиною вже в останні дні інкубаційного періоду - за 7-10 днів до появи клінічних проявів і впродовж усього періоду хвороби. Важкість клінічних проявів залежить від багатьох чинників: місця проникнення вірусу в організм, його вірулентності та дози, стану організму людини або тварини. Вірогідність зараження при укусах хворими собаками становить 14%, лисицями - до 30%, вовками - до 70%. Тривалість інкубаційного періоду залежить від локалізації укусу (обличчя, шия, нижні або верхні кінцівки, тулуб). У людини інкубаційний період може тривати місяцями, в середньому - 30-90 днів, найкоротший - 7 днів. Враховуючи те, що вірус в слині з'являється за 7-10 днів до появи клінічних симптомів, спостереження за тваринами, що нанесли укуси людям, проводиться протягом 10 днів.

Успішне вирішення проблем боротьби зі сказом тварин можливе за умови спільної взаємодії населення з відомчими службами: ветеринарною, лікувально-профілактичною, санітарно-епідеміологічною, комунальною, лісового господарства, з органами внутрішніх справ та іншими.

Основні заходи профілактики сказу направлені на джерело збудника захворювання і повинні неухильно виконуватись наступними службами:

- ветеринарною - організація та проведення щеплень домашнім і диким тваринам, проведення лабораторних досліджень тварин на сказ;

- комунальною - організація вилову бродячих тварин силами спеціально організованих бригад та розміщення їх у притулках;

- лісового господарства - проведення заходів щодо підтримки оптимальної чисельності популяції лисиць та проведення моніторингу на сказ серед диких тварин;

- органами внутрішніх справ - здійснення контролю за виконанням громадянами правил утримання домашніх тварин.

На сьогодні одним із важливих завдань є будівництво притулків для бродячих тварин. Фінансування зазначених заходів місцевими органами не передбачається в області. Введення в дію законів щодо захисту тварин від жорстокого поводження, які забороняють знищення бродячих тварин, спонукало до неконтрольованого збільшення їх чисельності в населених пунктах. Це ускладнює епізоотичну ситуацію, призводить до виникнення випадків міського сказу, які можуть загострити ситуацію із гідрофобії серед населення.

Активація епізоотичного процесу пов’язана також з глобальним потеплінням та значним зменшенням обсягів дератизаційних заходів у зв’язку з фінансовими труднощами, що сприяє збільшенню кількості мишовидних гризунів - основної кормової бази лисиць.

Головним завданням лікувально-профілактичної служби є надання якісної антирабічної допомоги постраждалим від укусів тваринами.

Необхідно пам'ятати, що тварини, які нанесли укуси, підлягають ізоляції та 10-денному ветеринарному нагляду.

Категорично забороняється знімати шкури із тварин, підозрілих на захворювання, і померлих. Шкури спалюють або закопують на глибину до 2 метрів. Знімати шкури з клінічно здорових тварин можна в гумових рукавичках. Руки ретельно миють в мильному розчині, а потім протирають дезінфікуючими засобами.

Постраждалі від укусів, ослинення та подряпані бродячими, домашніми або дикими тваринами, повинні провести місцеву обробку рани негайно або якомога раніше після укусу та звернутись за медичною допомогою до травматологічного пункту або хірургічного кабінету поліклініки за місцем проживання для вирішення питання про проведення лікувально-профілактичної імунізації. При місцевій обробці рани необхідно поранену поверхню ретельно промити проточною водою з милом, краї рани обробити 70% розчином етилового спирту або 5% настойкою йоду, накласти асептичну суху пов’язку та звернутись до лікаря. Необхідно пам'ятати, що захворювання на сказ завжди закінчується смертю.

Для лікування застосовується антирабічна вакцина та імуноглобулін, які є абсолютно нешкідливими для людини. Курс лікування складається із 6 ін’єкцій антирабічної вакцини. Імуноглобулін призначається лише при тяжких укусах.

Циганкова Алла Миколаївна,

завідувачка відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Запорізький обласний лабораторний Центр Держсанепідслужби України»

02/08/2013 08:26


Архів по роках: 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017 | 2018

Прес-службаІсторіяЛабораторний центрДокументиЩо необхідно знатиНаукові матеріалиПублічна інформація
Copyright © iC