З початком воєнної агресії Росії на території України ризики виникнення небезпечних інфекційних хвороб серед населення різко зростають. Великі скупчення людей, різні міграційні процеси, відсутність можливості отримання своєчасної медичної допомоги в містах проведення бойових дій формують передумови виникнення та розповсюдження захворюваності.
Деякі інфекційні хвороби в цей період найбільш вражають незахищене імунітетом населення, як дітей, так і дорослих.
Серед них – дифтерія та правець.
ДУ «Запорізькій ОЦКПЗ МОЗ» щомісячно здійснює моніторинг охоплення щепленнями населення Запорізької області.
Станом на 01.07.2022 року охоплено щепленнями проти дифтерії та правця дітей різних вікових груп: до 1 року – 24,6%; 18 міс. – 24,8%; 6 років – 20,3%; 16 років – 21,6%. Дорослі охоплені щепленнями на 8,4%.
Що потрібно знати про ці інфекції?
ДИФТЕРІЯ — це гостре антропонозне (хворіють виключно люди) інфекційне захворювання переважно дихальних шляхів. Збудник дифтерії – коринебактерія або паличка Леффлера – передається повітряно-крапельним шляхом (під час чхання, кашлю та навіть розмови) або контактним – через предмети побуту, іграшки, одяг, якими користувався хворий.
Крім ротоглотки, інфекція провокує розвиток запалення в бронхах, носі, очах, шкірі, статевих органах.
Збудник синтезує багато біологічних речовин, але ключову роль у патогенезе дифтерії відіграє екзотоксин, який провокує місцеві та системні розлади.
Симптоми хвороби мають прояви від легких атипових форм до вкрай тяжких (токсичних), які супроводжуються дихальною, серцево-судинною та нирковою недостатністю і в більшості випадків закінчуються смертю.
Інкубаційний період (від моменту потрапляння інфекції в організм до перших ознак захворювання) становить від 2 до 10 днів.
Резервуар і джерело інфекції – хвора людина або носій токсигенних штамів, які виділяють збудник з носоглотки. Реконвалесценти можуть виділяти дифтерійні палочки протягом 15-20 діб (іноді до 3 міс).
Найбільш часто хвороба проявляється біллю в горлі, підвищеною температурою тіла, наявністю нальоту на мигдалинах сірого кольору, осиплістю голосу, збільшенням лімфатичних вузлів. Клінічні прояви схожі на ангіну та інфекційний мононуклеоз.
Природна сприйнятливість людей до інфекції висока, однак багато в чому залежить від антитоксичного імунітету – вмісту в крові специфічних антитіл. У перехворілих на дифтерію або правильно щеплених людей виробляється антитоксичний імунітет, його рівень – надійний критерій захищеності від цієї інфекції. Вміст в крові специфічних антитіл забезпечує захист від захворювання, але не перешкоджає формуванню носійства патогенних збудників.
ПРАВЕЦЬ – це гостре інфекційне захворювання з групи сапронозів (захворювання людей та тварин, для яких резервуаром інфекції є неживі об’єкти довкілля), що виникає в результаті дії токсину бактерій Clostridium tetani.
Збудник захворювання широко поширений у природі. Найкращим середовищем для нього є грунти, у яких проходять процеси гниття (городи, парники, в які вносяться природні добрива, земля тваринницьких ферм та інше), де він у вигляді спор(форма існування бактерій, що забезпечує їм високе виживання) зберігається тривалий час. Також знаходиться в кишківнику людини та усіх травоїдних тварин.
При потраплянні в рану через поріз, укус тваринами, травмування гострими предметами, уламками деревини, пологах на дому, в результаті опіків збудник правця починає виробляти токсин, що діє на нервову систему.
У вакцинованих і невакцінованих осіб клінічна картина має різні прояви. У вакцинованих осіб відмічається відносно легкий перебіг хвороби, коли хворі скаржаться на слабкість, головний біль, дратівливість, посмикування м’язі. У невакцінованих осіб до вищезазначених проявів додаються відчуття тривоги та страху, виникають генералізовані клінічні судоми на тлі постійного тонічного напруження скелетних м’язів, в наслідок чого виникає зупинка дихання та раптова смерть.
Смертність від правця сягає 70% в залежності від віку, лікування, загального стану хворого. Без госпіталізації та інтенсивного лікування вона становить100%.
Інкубаційний період хвороби становить від 3 до 21 діб.
Від людини до людини це захворювання не передається.
Єдиний спосіб отримати надійний захист від дифтерії та правця і запобігти розвитку небезпечних ускладнень – вакцинація дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих (кожні 10 років).
Дітям роблять щеплення вакциною АКДП у 2, 4 та 6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація, згодом ревакцинацію проводять у 6 років вакциною АДП, наступну у 16 років — АДП-М.
Дорослі ж повинні ревакцинуватися кожні 10 років. Тобто якщо востаннє ви робили щеплення у 16 років, то першу ревакцинацію слід зробити в 26 років, другу – у 36 і так далі.
Якщо доросла людина або дитина старша 7 років раніше не вакцинувалися від дифтерії і правця, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя. Щеплення для дорослих і дітей від дифтерії та правця безкоштовні! Для того, щоб отримати вакцину, необхідно зверніться до любого лікувально-профілактичного закладу, сімейного лікаря, терапевта або педіатра.