Під умовами праці розуміють сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, в якому здійснюється діяльність людини (санітарно-гігієнічних і психофізіологічних), що впливають на здоров’я та працездатність.
Основні характеристики трудового процесу це важкість праці та напруженість праці.
Важкість праці — відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму, що забезпечують його діяльність (серцево-судинну, дихальну та інші).
Напруженість праці — відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуття, емоційну сферу працівника.
Виробниче середовище, це сукупність фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних факторів на виробництві, що діють на людину. Усі ці фактори класифікують як небезпечні та шкідливі.
Фактори, вплив яких на працівника призводить до травм, раптового погіршення здоров’я чи до смерті класифікують, як виробничі небезпечні.
Фактори, вплив яких на працівника призводить до захворювання та зниження працездатності класифікують, як виробничі шкідливі.
До основних чинників, що визначають виробничі умови праці на робочих місцях, належать: мікроклімат повітря, пило газові і віброакустичні чинники, освітлення.
Мікроклімат повітря робочої зони обумовлено швидкістю руху повітря, температурою, інтенсивністю теплового випромінювання, відносною вологістю. Нормативним документом є ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень». Згідно з ним, в робочій зоні приміщень підприємств / організацій / установ незалежно від форми власності повинні зберігатися певні норми показників.
Теплий період року характеризують середньодобовою температурою повітря більше + 10 °C. Підвищення температури повітря вище оптимальною викликає надмірну напругу функціональних систем організму й призводить до різкого зниження працездатності. Розрахунки, виконані за наслідками гігієнічних досліджень, показали, що під час підвищення температури повітря до +32 ° – продуктивність праці зменшується не менше ніж на 50%. Доведення мікрокліматичних умов праці, до нормативних показників, покращують фізіологічний стан організму робітників. Відбувається зниження напруги терморегуляторної функції організму, що супроводжується іншими сприятливими наслідками. Попереджається розвиток хронічної теплової хвороби, шлункових, гнійничкових, простудних і інших захворювань.
Холодним період року характеризують, коли середньодобова температура повітря не перевищує + 10 °C . Охолодження може викликати замерзання, під яким розуміють патологічну гіпотермію, що супроводжується тяжкими розладами функцій організму аж до його загибелі. При цьому має місце гіпоксія як результат розладу дихання і кровообігу. Цей стан посилюється порушенням мікроциркуляції внаслідок зниження тонусу судин, уповільнення кровообігу і погіршання реологічних властивостей крові.
В основі профілактики несприятливої дії віброакустичних чинників на організм людини лежить науково обґрунтованих гранично допустимих рівнів шуму й вібрації для різних видів трудової діяльності.
За Д. Є. Вассерманом вплив вібрації на людину здійснюється двома способами:
• вібрацією, переданої всьому тілу через будь-яку опорну площадку, наприклад сидіння транспортного засобу, підлога будинку;
• локальної вібрацією окремих його частин (наприклад, руки – кисті) від вібруючих ручних знарядь праці.
В результаті локальної вібрації розвивається так звана хвороба Рейно, яка у важких випадках може привести навіть до гангрени уражених пальців.
Відсутність природного освітлення призводить до дефіциту ультрафіолетових променів і знижує розрізняльну здатність людини на робочому місці. Це викликає погіршення функції зорового аналізатора, що призводить до зростання травматизму.
Умови праці можуть бути пов’язані з фізіологічною активністю працівника (фізична динамічне навантаження, статична фізичне навантаження (утримання вантажу) і ін.). Є група, яка визначає ступінь нервового навантаження, куди відносяться тривалість зосередженого спостереження, нервово-емоційне навантаження як зовнішній виробничий фактор, інтелектуальне навантаження, а також показники монотонності.
Вплив умови праці на людину нерозривно пов’язано із вдосконаленням режимів праці й відпочинку. Працездатність людини протягом робочої зміни характеризується фазним розвитком.
Основними фазами є:
1. Фаза впрацьовування. Протягом цього періоду відбувається перебудова фізіологічних функцій від попереднього виду діяльності людини до виробничої. У залежності від характеру праці та індивідуальних особливостей ця фаза триває від декількох хвилин до 1,5 години;
2. Фаза стійкої високої працездатності. Для неї характерно, що в організмі людини встановлюється відносна стабільність напруженості фізіологічних функцій. Цей стан поєднується з високими трудовими показниками. У залежності від ступеня важкості праці фаза стійкої працездатності може утримуватися протягом 2-2,5 і більше годин;
3. Фаза розвитку втоми і пов’язаного з цим падіння працездатності триває від декількох хвилин до 1-1,5 години й характеризується погіршенням функціонального стану організму і показників його праці.
Дослідження показали, що найбільш висока працездатність властива людині в першій половині дня, тобто з 6 до 13 години.
Зниження трудової активності, стомлюваність, бажання відпочити наступає близько 2, 9, 14, 18, 22 годин. Саме в ці години збільшується кількість виробничих травм.
Робоча зміна працівника, повинні включати в себе перерву на обід і короткочасні перерви на відпочинок.
Обідня перерва запобігає або зменшує зниження працездатності, яка відмічається в середині робочого дня у зв’язку з втомою, що накопичилася за першу половину зміни. Працездатність залежить від правильного вибору часу для перерви та її тривалості. Обідню перерву слід влаштовувати в середині робочої зміни або з відхиленням до однієї години, тривалістю 40 – 60 хв., щоб працівник використовував не більше 20 хв. для прийому їжі, а решту часу – на відпочинок.
Короткочасні перерви на відпочинок призначені для зменшення втоми, яка розвивається в процесі роботи.
Несприятливі умови праці примушують організм людини витрачати енергію на переборювання впливу шкідливих факторів. Внаслідок цього зростає втома організму, що підвищує ймовірність нещасного випадку, оскільки втомлений організм не може з необхідною ефективністю реагувати на зміни, що відбуваються довкола, навіть якщо ці зміни безпечні для нього. Дія несприятливих умов праці може бути також причиною професійних захворювань працівників.
Будьте в безпеці, здорові та бадьорі !
Джерело: За матеріалами фахівця з охорони праці ДУ “Запорізький ОЦКПХ МОЗ” Олега Волкова